Зв’язки, сухожилля і фасції: в чому різниця?

Відмінність між зв’язками і сухожиллями полягає у різниці їх будови і функції: зв’язки служать для з’єднання кісток між собою, а сухожилля для з’єднання кісток з м’язами.

Зв’язки — це щільні утворення, які складаються переважно з колагену, тому є не еластичними. Завдяки зв’язкам стабілізуються суглоби як зсередини, так і зовні, обмежується їхня рухливість.

Зв’язки з’єднують кісточки двох суглобів і не дають їм зміщуватися відносно один одного. Якщо зв’язка слабка, суглоби рухаються, і при перенавантаженні або різкому русі відбувається вивих.

Сухожилля відповідають за передачу руху –  м’язи скорочуються, і через них передається імпульс до кістки. Завдяки переважанню у структурі сухожиль волокнистих елементів, вони міцні, витримують великі навантаження і мають низьку еластичність. У деяких місцях (на зап’ясті) вони пролягають під кутом і можуть сильно натягуватися. При фізичних вправах «на розтяжку» довжина сухожиль не збільшується, але «тренується» їх здібність витримувати більш інтенсивні навантаження.

Ще один варіант з’єднання – це фасції. Фасції схожі на зв’язки і сухожилля, адже теж мають колаген як основний компонент, але відрізняються розташуванням і функціями: вони оточують м’язи й окремі пучки м’язових волокон, судинно-нервові пучки, внутрішні органи та інші структури. Саме фасції визначають тип тіло будови (конституції) та її індивідуальні особливості.

Важлива функція м’язової фасції — зменшення тертя. При цьому фасції здійснюють комфортний і, водночас рухомий захист нервів і кровоносних судин, які проходять поміж м’язами.

Фасція утворює комірки, тунелі й футляри всередині тіла, які містять м’язи і нерви. Один з прикладів зміни властивостей фасції — міофасціальний синдром. У неврологічній практиці зустрічаються тунельні синдроми, такі як синдром зап’ястного каналу, синдром кубітального каналу та інші. Вони характеризуються болем, відчуттям оніміння і поколювання в результаті здавлювання нерва в каналі.